57.png
http://10.1.1.111













ЕКОНОМІЧНИЙ ОЛІМП

Юджин Френсіс Фама

Матеріал з Економічний олімп
Перейти до: навігація, пошук
Юджин Френсіс Фама
Американський економіст Юджин Френсіс Фама
Eugene Francis Fama
(н. 1939)

Лауреат Нобелівської премії з економіки 2013 р. за «емпіричний аналіз цін на активи» (разом з Робертом Шиллером та Ларсом Хансеном). Юджин Фама відомий своїми роботами у галузі теорії портфеля та цін на фінансові інструменти. Він довів, що рух цін на фінансові активи, зокрема акції, є непередбачуваним і піддається випадковим блуканням. Свою ідею він оприлюднив у статті під назвою «Поведінка цін на ринку акцій» (1965). Основна наукова заслуга Юджина Фами – розробка теорії ефективного ринку (сильну, напівсильну та слабку), він і зазначає, що необхідною передумовою останнього є існування ринкової рівноваги. Основними працями, у яких викладено ідеї Юджина Фами, є: «Ефективні ринки капіталу: огляд теорії та емпіричні дослідження» (1970), «Теорія фінансів» (1972), «Основи фінансів» (1976), «Цінність проти економічного зростання» (1998), «Прогнозування доходу та заробітків» (2000). У 1964 р. здобув ступінь доктора філософії Чиказького університету, а у 1968 р. отримав звання професора. З 2001р. Юджин Фама є членом Американської фінансової асоціації, а також членом Економетричного товариства та Американської академії наук і мистецтв.


ЛІТЕРАТУРА
  • Теорія ефективного ринку Юджина Фама // Енциклопедія фінансових ідей / [голов. ред. В. В. Фещенко ; уклад.: Н. Л. Гузей та ін.]. – К. : Укр. агентство фін. розвитку, 2012. – Розд. 1. – C. 16–18. – (Фінансові операції. Бібліотека фахівця).
  • Фама Юджин Френсіс // Енциклопедія фінансових ідей / [голов. ред. В. В. Фещенко ; уклад.: Н. Л. Гузей та ін.]. – К. : Укр. агентство фін. розвитку, 2012. – Розд. 4. – C. 303. – (Фінансові операції. Бібліотека фахівця).
  • Чирак М. Гіпотеза ефективних ринків: прибічники і критики : [Фама Юджин, Шиллер Роберт] / М. Чирак, І. Чирак // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2015. – № 3. – С. 126–135.
Особисті інструменти